Цей сніг, як сон, прийшов - розтане 

Здимить і хмару перейде... Весна. 

Село лежить в тумані. 

Голодний рік, голодний день. 

Іде - не йде, повзе по мертвих, 

Й хвалити Бога - хоч повзе.

Весняний дух живий - нестерпний

До сонця зводить все живе.

Й воно і молиться, і плаче.

Й радіє сонцю і воді.

Якби він знав, коли б побачив -

Сини ростуть на лободі.

Сини Радянської держави!..

Та знає вождь, усе він зна...

У вус всміхається лукаво:

В Москві весна. Його весна!

В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх.

І п'ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

їм жить і жить, та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора, -

Сьогодні ворогом ставав!

Голодний рік! Жорстокий світе.

Дай хоч надію для живих.

Весна. І сонце ловлять діти.

Що дзвінко скапує із стріх.